“Я їй написав, а вона вже годину нічого не відповідає”, “Тиждень на дієті, але жодних результатів” – правда, що такі і подібні фрази виникають в наших головах дедалі частіше?
А ще, ми схильні вважати себе фахівцями в певній галузі, адже прочитали на цю тему книжку, чи відвідали лекцію. Ми дуже зневажливо ставимось до медіа, яке повідомляє про певну подію, яка трапилась кілька годин тому, чи не дай, Боже, вчора.
В бізнесі нас особливо захоплюють стартапи, в яких від ідеї до першого мільярда дуже короткий проміжок часу. Навіть в духовному житті ми прагнемо дуже коротких і простих рішень, коли шукаємо “саме ту молитву”, яка швиденько розв’яже всі проблеми, або вибираємось на прощу, яка змінить усе в моєму житті.
15 лютого християни Східної традиції святкували свято Стрітення, в якому ми бачимо старця Симеона, який дуже довго чекав “утіхи Ізраїля”. Не знаємо точно скільки це часу було, але мабуть роками він чекав на цю зустріч зі Спасителем, яка таки трапилась. В цьому контексті подумалось, чи багато сьогодні можна знайти отаких симеонів, спроможних чекати?
Нам дуже хочеться “все і одразу”. Але те, що справді є вартісним у нашому житті, вимагає терпеливості, наполегливості і вміння чекати: здоров’я, освіта, любов, професійні досягнення і наше життя з Богом. Ніщо з переліченого, на мою думку, не може статись швидко. А як ви вважаєте?
